Наші перспективи в ЄС

В асоціації з ЄС нас чекає і закриття підприємств (на зразок Ігналінської АЕС в Литві), і скорочення робочих місць ("Рошен" - це тільки початок), і відповідне зневажливе ставлення (по типу "два литовці - по ціні одного англійця-європейця" - "Індепендент", "надавав копняків своїй українській служниці після футбольного матчу" - ведучі польського радіо).

В спілці з ЄС Україну очікує занепад, деградація  не тільки власного промислового виробництва, але й нашого "чорноземного" сільського господарства. Так що перспективи України  в ЄС бачаться зовсім невеселими.

А ось художнє відображення історичної реальності "перебування частини України в європейській монархії". Перечитайте оповідання "Хитрий Панько" (1900) Леся Мартовича, як австрійські урядники, насамперед поляки, били українських виборців, які представляли власне ту чи іншу русинську громаду.
 "— Я тут не дам тої карти, нагорі при комісії,  - сказав Панько
— Мудю! — зашипів секретар і, розтягаючи рот, показав передні зуби. Потім моргнув на агітатора та й прошептав: — Раз го!
В тій хвилині підніс агітатор свою здоровезну руку та й із розмахом ударив Панька по лиці.
«Уже б'ють! Але витримаю, аби не знати що».

П.С. Після опублікованого мого допису-коментаря на "Українській правді"  http://www.pravda.com.ua/news/2013/08/18/6996231/
"То чому Порошенко планує скорочення на своїх підприємствах, а не шукає ніші на нібито вдвічі більшому, ніж у Росії, ринку ЄС для свої цукерків?
Бо нібито "вдвічі більший", "півмільярдний" ринок ЄС уже давно ЗАЙНЯТИЙ.
Конкуренція - лезо не просунеш.
Отож, давайте реально подивимось: знайде Порошенко заміну російському ринку на нібито "вдвічі більшому" європейському чи ні?
Бо деякі "західні агенти"-"грантожери" пишуть те, що їм вигідно, а не народу України в цілому"

 мій фейсбучний аккаунт, з якого я цей допис зробив, ЗАБЛОКОВАНО. Ось такий "демократичний" інтернет-ресурс.

Більш того, на "УП"  з'явилися заклики  "знайти і ліквідувати зрадника, як це робив моссад".

Потрібен новий Сталінград

Недавно в рідному селі я вивозив з подвір'я будівельне сміття, яке лишилося від розваленої бабиної хати, на розвалини колгоспу ім. Калініна. Перед очима поставала моторошна картина: зруйновані ферми, понищені тракторна бригада, кузня, заправка (тільки бетонні кістки фундаментів колишніх споруд), залишки порізаної на металолом водонапірної башти... Простий сільський тракторист, тепер безробітний Ігор, оглядаючи місце колишньої роботи, скрушно промовив: "Так ніби війна пройшла... А колись тут кипіла робота".

Чи усвідомлював він у той момент, наскільки був правий? Справді, по наших колгоспах, по заводах і фабриках, по руських селах і містах пройшла війна. Зраджений своєю ж владою, народ зазнав мільйонних людських втрат. Русі-Україні, як і Великоросії (нині - РФ), завдано ряд нищівних поразок в "холодній війні", починаючи з 1985 року (до того у цій війні витримувався сякий-такий паритет). І тепер нашими геополітичними супротивниками докладаються всі зусилля, аби роз'єднати братні український та російський народи - і розгромити нас в пух і прах. Як отой колгосп у селі зруйновано за підказкою "західних" консультантів...

 Однак якщо вже простий сільський чолов'яга Ігор зрозумів, що й  до чого, то не дивно, що з кожним днем патріотичний Руський Опір набирає сили. І сила Руси-України- саме в єдності з Росією. Дух нового Сталінграду віє з Москви. Йдеться про наше виживання як народу: зможемо ми згуртуватися перед натиском Заходу - і так вистоїмо, або ж нас замордують у наших окремих національних квартирах. І тому, браття і сестри, перед нашим розтерзаним народом зараз (саме зараз) постає непростий вибір: стати "поліцаєм" за "західні гранти", співпрацювати з окупаційною адміністрацією - або іти в "партизани", добиватися спочатку входження в Митний Союз з Росією, а потім відновити повноцінний Руський Союз.

Тільки так переживемо руїну, збудуємо міцний захисний вал супроти "западні" і поступово перейдемо до відбудови великої Руської Держави. Як там у поета: "Відбудова! - труд переростає у красу..." (Павло Тичина).

Отож, зараз ми зобов'язані виграти цей рішучий бій за Союз з Росією, де кожен руський бачить свою Перемогу. Нас тягнуть у "западню" - аби знищити дощенту. Не даймо себе вкотре обманути. Дайош новий Сталінград!