Хтось каже: "Бог нас любить"? Ні, Бог до нас ставиться по-різному. ;) Ось уривки з мого роману (Найк Велес, "Свідки Абрахама", вид-во "Гостинець", м. Івано-Франківськ, 2003) як свідоцтво, що з Богом - все складно.
"… Скажіть, якщо до людей в Біблії пророками Єгови чи так само апостолами Христа ставиться вимога: “якщо ти можеш (чи там знаєш) чинити добро, а не чиниш – маєш гріх”*… то чи не грішний ваш Бог у світлі цих слів? – він же, за вашими постулатами, Всемогутній, він увесь Всесвіт “сотворив”, – то чому ж тоді стільки зла навколо… повсюди?.. “любов же ближньому зла не чинить”, – так стверджує біблійний автор** – і якщо Єгова помилився, то як тоді бути із виправленням помилок?.."
(* – порівняйте: Євангеліє від Матвія, 3:10 “…кожне дерево, яке не дає доброго плоду, зрубають і у вогонь вкинуть…;
послання Якова, 4:17: “Отож, хто знає, як чинити добро, і не чинить, тому гріх”.
** – Послання апостола Павла до Римлян, 13:10 (порівняйте також в цьому ж Посланні вірші 12: 9, 10 і 1-ше послання ап. Івана, 4:8 “Бог є любов…”).
""скажіть лиш мені, яка доцільність була у всесвітньому потопі, коли потопились усі тварини суші і всі люди, крім окремих обраних? – і що, хіба люди стали після цього кращі?… і хіба світ став після цього кращим?.. що, це так дуже премудро –
насилати на усе живе наглу і страшну смерть?.. це такий розумний
ваш Бог?.. він же автор першого глобального теракту!.. – і подумати тільки – зайці, прекрасні козулі, зебри, коні, кішки, собаки, маленькі діти врешті-решт потопились, – а акули, крокодили, щуки, окуні, різні там піраньї – вони ж не потопились! – і влаштували собі райський бенкет… для кого потоп, а для акул – Боже обдарування… воістину, дивно всепремудрий ваш Бог!.. тільки схибнутий трохи в сторону тиранії… а, власне, про перший теракт у вашій Біблії написано вже на початку… в такому ось сенсі: “ваша поведінка (ваша цікавість, і непослух, і самоуправство) мені (Богові) дуже не сподобалися, – і я, ваш Творець, прирікаю вас сьогодні чи там через деякий час на смерть…” – і тому, пише Біблія, з того часу люди всі підряд помирають… шлях їх, як кажуть у народі, трафляє… а де, я хочу вас запитати, педагогічний, так би мовити, виховний такт… де терплячість?.. де просте милосердя?.. і невже це такий божественний спосіб виховання?.. хіба такий повинен бути “священний” спосіб виправлення поведінки... своїх дітей, своїх творінь.. через нищення?.. хіба не можна було вдатися до людянішого способу виправлення тієї клятої поведінки, лише потрібно було убивати?.. а ви кажете: “Бог нас любить…” (Найк Велес, "Свідки Абрахама").
“До чого ж фанатичні ці свідки Єгови… – коментувала полеміку Марина, трохи відійшовши, – вони думають, що володіють істиною в останній інстанції… треба час від часу дивувати їх “істинами” з їхніх же “неперевершених” Писань… акулами, я думаю, вони були вражені… аякже, таке глобальне і страшне “покарання нечестивців”, – і тут же райський стіл для акул із досить-таки безневинних кізочок і зайчиків, та ще й людських діток (це можна сприймати в прямому і переносному смислі – в нашому суспільстві під час оцього потопу-перебудови-реформування акули-олігархи теж наживаються за рахунок нещасливішої братії – “цапів відпущення”…) – дуже вдалий божественний виховний захід! – і, головне, нічого цим радикально не було змінено, людство не позбулось “гріховності” – засумніваються вони у Всепремудрості і Всеблагості свого Ідола…" (Найк Велес, "Свідки Абрахама").
