суббота, 20 декабря 2014 г.

Запад, прежде всего США, не остановится перед дальнейшем массовым уничтожением украинцев

О том, что я считаю сейчас особенно важным (возможно, будет интересно украинцам).

  (Кстати, в этом блоге я уже писал о "новом Сталинграде" как об ответе на давление и провокации Запада еще 1 августа 2013 - намек поняли далеко не все. Писал я здесь и о том, что революция ("Евромайдан") не принесет украинцам ничего хорошего, кроме разрушения правового поля с соответствующими последствиями. и о том, что не верю в помощь ЕС (декабрь 2013 – январь 2014), о том, что скорее всего ЕС будет разрушать потенциального конкурента ... Говорил я и о необходимости мира на Донбассе, только вот власть ("хунта") на Украине после государственного переворота в феврале 2014 явно работает по антинародному, антиукраинскому сценарию.)

Мое видение дальнейшего развития ситуации следующее. Вчера я слышал, как на сцене Вечевого Майдана в Ивано-Франковске греко-католические священники снова горячо возвещали о жертве Иисуса Христа на Голгофе, о том, как его мать Мария в последний раз смотрела в глаза сына ... и благословляла на жертву. И призвали украинцев тоже жертвовать собой. Однако украинцы должны понять: их дальше готовят к жертве за тех, кто на самом деле распинал и распинает Иисуса! .. Их жертвы принесут выгоду и лучшую жизнь не Украине, а Западу и их агентам на Украине, часто неукраинской, нерусской национальности. Мы же в большинстве получим новую Руину. Вот в чем суть провокации со стороны греко-католических агентов Запада. Только стадо может поддаться на такой "разводняк". (Порадовало то, что слушателей было очень мало, люди довольно равнодушно и даже с недоверием относились к таким "заклинаниям" униатских капелланов, возможно, пытались наконец разглядеть во всем этом обман).

Дело, на мой взгляд, сейчас обстоит очень серьезно. Похоже, что готовится новая провокация со стороны геополитического Запада, прежде всего США, на востоке Украины, возможно, с применением атомного (ядерного) оружия, чтобы была возможность ввести войска НАТО на Украину (Хиросиму и Нагасаки не забыли?). США нужно любой ценой удержать геополитическое лидерство в мире, и перед разрушением Украины и массовым уничтожением украинцев они не остановятся. Кто будет гибнуть и страдать от неуправляемых атомных процессов - думаю, понятно. Зоной радиоактивного загрязнения может стать вся Украина. Пострадает от этого всего и Россия, ведь война ведется и против нее. Так, может, нам стоит объединить усилия с Россией - и противостоять уничтожению Украины и России агрессивным Западом?

П.С. (Перевод на украинском языке - предыдущая статья).

пятница, 19 декабря 2014 г.

Захід, насамперед США, не зупиниться перед подальшим масовим знищенням українців

Про те, що вважаю зараз особливо важливим (можливо, буде цікаво для українців).

 (До речі,   в цьому блозі я вже  писав про "новий Сталінград" як відповідь на тиск і провокації Заходу ще 1 серпня 2013 - натяк зрозуміли далеко не всі. Писав я тут і про те, що революція ("євромайдан") не принесе українцям нічого доброго, крім руйнування правового поля з відповідними наслідками. І  про те, що не вірю в допомогу ЄС (грудень 2013 - січень 2014), більш того, швидше за все ЄС буде руйнувати потенційного конкурента... Говорив я і про необхідність миру на Донбасі, тільки от влада ("хунта") на Україні  після державного перевороту в лютому 2014 року явно працює за антинародним, антиукраїнським сценарієм.)

Моє бачення подальшого розвитку ситуації наступне. Вчора я чув, як на сцені Вічевого Майдану в Івано-Франківську греко-католицькі священники знову запально возвіщали про жертву Ісуса Христа на Голгофі, про те, як його мати Марія востаннє дивилась в очі сина... і благословляла на жертву. І закликали українців теж жертвувати собою. Однак українці повинні зрозуміти: їх і далі готують до жертви за тих, хто насправді розпинав і розпинає Ісуса!.. Їхні жертви принесуть вигоду і краще життя не Україні, а Заходу і їх агентам на Україні, часто неукраїнської, неруської національності. Ми ж у переважній більшості отримаємо нову Руїну. От у чому суть провокації з боку греко-католицьких  агентів Заходу. Тільки отара бидлоти може піддатися на такий "розводняк". (Втішило те, що слухачів було дуже мало, люди доволі байдуже і навіть з недовірою ставились до таких "заклинань" уніатських капеланів, можливо, намагались нарешті розгледіти в тому всьому обман).

А справа, на мою думку, зараз  стоїть особливо серйозно. Скидається на те, що  готується нова провокація зі сторони геополітичного Заходу, насамперед США, на сході України, можливо, з використанням атомної (ядерної) зброї, аби була можливість ввести війська НАТО на Україну (Хіросіму і Нагасакі не забули?). США потрібно будь-що утримати геополітичне лідерство в світі, і перед руйнуванням України і масовим знищенням українців вони не зупиняться. Хто гинутиме і страждатиме від некерованих атомних процесів - гадаю, зрозуміло. Зоною радіоактивного забруднення може стати вся Україна. Постраждає від цього всього і Росія, адже війна ведеться і проти неї. То, може, нам варто об'єднати зусилля з Росією - і протистояти нищенню України та Росії агресивним Заходом?





вторник, 9 декабря 2014 г.

Дещо про вимкнення світла як форму приниження українців, а також про цензуру в українських ЗМІ

Мій виступ на "Вільному мікрофоні" каналу ЗІК (починаючи з 0:48).


Однак зауважу, що журналісти подали тільки початок монологу. Бо далі я говорив про призначення іноземців в уряд як про ще одну, єзуїтськи закамуфльовану, підступну  форму приниження громадян України, такий собі натяк: "ви, русичі-туземці,  якісь трохи відсталі, злодійкуваті і продажні, не здатні собою покерувати..."   Побіжно й  коротко нагадав про цих міністрів: про американку, імовірно агентку ЦРУ, про грузина, за яким у Грузії тюрма плаче, про литовського Абрамавічуса, колишнього баскетболіста, економічні досягнення якого дуже сумнівні... І сказав, що тільки масові народні протести, можливо, повстання, можуть зупинити цей колоніальний гніт.

Але  журналісти мій виступ "обрізали" "на самом интересном месте" )))))

Отже, стикаємося вкотре з цензурою  в українських ЗМІ.

понедельник, 24 ноября 2014 г.

СПІРАЛЬ ПОРАЗОК НАЦИСТСЬКОГО МАЙДАНУ

В статті "СПІРАЛЬ ПОРАЗОК" (Николай Козырев для УП,
http://pravda.if.ua/news-67659.html), де автор висуває войовничі претензії до політиків десь на кшталт "только война до последнего украинца!", на повному серйозі написано ще й таке: 
"Сценарий гопников: захват административных зданий, нейтрализация продажных администраций и силовиков, вербовка их ..."
Стоп, стоп, стоп!.. Але хіба не те саме ми бачили в Івано-Франківську, Львові, Тернополі, Рівному, Луцьку, Вінниці та багатьох інших містах ще в січні-лютому цього року, коли майданівцям забаглося вчинити державний переворот?.. От і спровокували громадянську війну! Отримали здачу рівно таким самим макаром...

До речі, в кінці цей нещасний писака робить висновок: "Если президент вместе со своими менеджерами и дальше будет управлять страной как коммерческим предприятием, спираль может превратиться в Дантовы круги ада."
Ну що  ж, бачили очі що купували - їжте, хоч повилазьте! 

Прикро і боляче одне: через дурноголових майданутих гопників весь український народ тепер БІДУЄ і втрачає своїх молодих синів!!!

Сподіваюсь, незабаром народ таки повстане проти нацистської хунти.

вторник, 18 ноября 2014 г.

До річниці початку сумнозвісного "євромайдану" в Києві 2013 року

Що таке "євромайдан" в Києві, котрий розпочався в кінці листопада 2013 року? Проплачена американцями п'ята колона, зрадники-запроданці  -  грантожери-"пісьменники" і грантожери-журнашлюшки, аферюги, авантюристи, ідіоти, бомжі, недоуки-студенти й нероби - влаштували збіговисько, щоб учинити ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ під проводом  олігархів - колоніальних намісників Заходу на Україні . Ганьба цьому дебільному "євромайдану"!!!

Розпочинаймо новий Майдан проти Порошенка- Вальцмана!

За зміну влади і вступ України в Євразійський Союз!

четверг, 6 ноября 2014 г.

Выбираю РУСЬ (заметки заложника нацистского режима)

Жизнь в нацистском государстве рано или поздно становится невыносимой - и нравственно, и даже физически. Как мне, учителю по образованию, работать в современной украинской школе, на стенах которой "иконостас" фашистских прихвостней - Бандеры, Коновальца, Шухевича...? Ведь с фашистами на фронтах Великой Отечественной войны сражался мой родной дядя, другой дядя боролся против лесных банд украинских нациков, будучи "ястребком" (местная самооборона на Западной Украине после Великой Отечественной войны). Разве я могу теперь говорить украинским детям, что бандеровцы, союзники фашистов, боевики дивизии СС "Галициен" - это какие-то герои, "образцы для подражания"? А ведь учителей обязывают "воспитывать" подрастающее поколение именно в таком духе.  Не соглашусь на это никогда и ни за что! Бандеровцы - это сторонники Гитлера и его антигуманных преступных методов борьбы с инакомыслящими. Именно эти украинские продолжатели дела бесноватого фюрера уничтожали и запугивали  сторонников единения с русским народом. Но мы не должны забывать: русины Галичины - издревле часть русского народа!

И вот мне, лишённому права на труд в нацистском государстве Украина, осталось два варианта: или сдохнуть с голоду и холоду в "центрально-восточной Европе", или бежать на "великую землю" - Великую Русь, при этом оставив, на некоторое время, до освобождения,  малую свою родину, Галичину, Русь Червоную. Выбираю объединённую РУСЬ - и последующее освобождение Галицкой Руси из лап жестокого нацизма!

суббота, 26 июля 2014 г.

Протесты матерей

Этого и следовало ожидать.

"Мы эту войну не начинали" - горько плача, кричат матери. Отцы и сыновья сооружают баррикады из шин (майдан кое-чему научил людей) и не пропускают представителей военкоматов в свою деревню. Призывные документы жгут - и проклинают продажную "хунту". "Нас на бойню?" - с ужасом и удивлением вопрошают селяне, которых Порошенко хочет отправить на заклание.

Порошенку-Вальцману, этому ставленнику Запада,  конечно, совсем не жаль русских сынов, отцов и матерей. Но разве мы, русичи, чьи деды разгромили фашистов,  будем терпеть все эти издевательства укро-нацистов, их бредовые русофобские идеи, их продажность и их предательства? Нет, им не удастся сломить нас. Мы скажем решительное "Нет!" этой войне "западни" против русского народа. Без страха, "ради жизни на земле" мы должны собраться з силами, объединиться в своей борьбе против порошенок-яценюков-гройсманов - и  свергнуть власть наглых узурпаторов. При этом предварительно отправить в чисто поле под "грады" русских ополченцев всех  "мажоров" - сынков  Порошенка, Авакова, Кужель, Ющенка и прочих "майдановцев". Послать их без  надлежащего снаряжения , без техники, без поддержки авиации - ровно так, как они посылают сейчас в ад братоубийственной войны простых украинских хлопцев.

Только так принудим "майданутых" нацистов к миру. Только так отстоим своё право жить вольно и достойно на Русской нашей земле.

четверг, 3 июля 2014 г.

Нужен новый Сталинград

Перевод с украинского моей статьи этого блога за 1 августа 2013 года.

четверг, 1 августа 2013 г.

Нужен новый Сталинград

Недавно в родном селе я вывозил со двора строительный мусор, оставшийся от разваленного бабушкиного дома, на развалины колхоза им. Калинина. Перед глазами возникала жуткая картина: разрушенные фермы, уничтожены тракторная бригада, кузница, заправка (только бетонные кости фундаментов бывших сооружений), остатки порезанной на металлолом водонапорной башни ... Простой деревенский тракторист, теперь безработный Игорь, осматривая место прежней работы, сокрушенно сказал: "Как будто война прошла ... А ведь когда-то здесь кипела работа".

Осознавал ли он в тот момент, насколько был прав? Действительно, по нашим колхозам, по заводам и фабрикам, по русским селам и городам прошла война. Преданный своей же властью, народ понес миллионные человеческие потери. Руси-Украине, как и Великороссии (ныне - РФ), нанесен ряд сокрушительных поражений в "холодной войне", начиная с 1985 года (до этого в этой войне выдерживался кое-какой паритет). И теперь нашими геополитическими противниками прилагаются все усилия, чтобы разъединить братские украинский и российский народы - и разгромить нас в пух и прах. Как тот колхоз в селе разрушено по подсказке "западных" консультантов ...

  Однако если уж простой деревенский мужик Игорь понял, что к чему, то неудивительно, что с каждым днем патриотическое Русское Сопротивление набирает силу. И сила Руси-Украины - именно в единстве с Россией. Дух нового Сталинграда исходит из Москвы. Речь идет о нашем выживании как народа: сможем ли мы сплотиться перед натиском Запада - и так выстоим, или нас замордуют в наших отдельных национальных квартирах. И потому, братья и сестры, перед нашим растерзанным народом сейчас (именно сейчас) возникает непростой выбор: стать "полицаем" за "западные гранты", сотрудничать с оккупационной администрацией - или идти в "партизаны", добиваться сначала вхождения в Таможенный союз с Россией , а затем восстановить полноценный Русский Союз.

Только так переживем руину, построим прочный защитный вал против "западни" и постепенно перейдем к восстановлению большого Русского государства. Как там у поэта: "Восстановление, - труд перерастает в красоту ..." (Павел Тычина).


Итак, сейчас мы обязаны выиграть этот решительный бой за Союз с Россией, где каждый русский видит свою Победу. Нас тянут в "западню" - чтобы уничтожить до основания. Не дадим себя ещё раз обмануть. Даешь новый Сталинград!

пятница, 30 мая 2014 г.

Останній дзвоник

Нібито й свято. Дочка отримала перший похвальний лист, яких у мене було вісім - в кожному невипускному класі. Були в мене також і атестати з відзнакою, і золота медаль, і диплом універу з відзнакою, і дипломи за призові місця на різних олімпіадах. Котрі в незалежній Україні виявились простим непотребом. І тому вся ця Україна - "самостійна дірка" - є тепер для мене теж просто якимось непотребом. І я ненав'язливо пояснюю своїй дитині:  шкільні оцінки, грамоти, дипломи - дурнуватий мотлох. Головне - Людина, Родина, Друзі, Життя... Русь наша Велика - як запорука нашого успіху.

Але настрій дорослих зовсім несвятковий... Просто вернуло на цьому ідіотському лицемірному шкільному заході від вступного слова політрука... тьху, ти... священника УГКЦ: "... в лютому ми вірили, що кров більше проливатися не буде..." Так і хочеться спитати: "А в тому ж лютому думати ви не пробували?". Це коли під'юджували люмпенів з трибуни "білого дому" Івано-Франківська (та й по інших містах): "Не бійтеся..."

Ви хотіли війни? - Ви її отримали!

Випускники в беретах, весь цей стиль "мілітарі"... Готують бидло на гарматне м'ясо? Як не соромно вчителям, ай-яй-яй! Ніхто знову ж не задумується, що до шести прикарпатців, котрі вчора загинули в Новоросії, можливо, долучаться і їхні діти, власне, діти цих горе-педагогів. Заради чого - щоб різні коломойські та вальцмани-порошенки багатіли? Щоб стати "шестьорками" у війні Заходу проти Русі? Хоча, ці недолугі ментори навряд чи роздумують про щось таке. Вони думають тільки про жалюгідні гроші... Бачиться, що всі розумні, адекватно мислячі інтелігенти давно вже з цієї дурнуватої системи освіти втекли.

...Сталін під час Великої Вітчизняної війни відправив своїх синів на фронт. І сам з Москви не тікав, навіть коли німецька нацистська армія стояла за 30 км від столиці СРСР.
Порошенко ж свого сина (котрий, звісно, в українській армії ні при якій погоді не служив) не відправить на т.зв "АТО". І сам "шоколадний пєтя" незабаром, нмд, втече в Ізраїль. До Черновецького, Кернеса, Звягільського... А обмануті русини-українці, під'юджені воювати проти своїх братів на Сході, куди тікатимуть з рідної землі?

среда, 23 апреля 2014 г.

Разрушение колхозов. Что это?

Тему "Потрібен новий Сталінград" закрыли на http://litforum.info/showthread.php?p=96636#post96636 (литфоруме, которому я посвятил немало времени), чего и следовало ожидать от нациков.

Публикую ответ  одному из форумчан (пока его не удалили с литфорума http://litforum.info).
Мой собеседник написал: "Разрушение колхозов не имеет ничего общего с национализмом. Отношение к собственности, вернее, смена отношения к собственности - вот где корень изменений. "

Мой ответ: "Разрушение колхозов - это не национализм, конечно. Достаточно отметить, что в наше время колхозы существуют в Израиле, Чехии, Словакии, Беларуси, насколько мне известно.

Разрушение колхозов - это хуже, чем национализм. Это предательство властью собственного народа. 

Предательство национальных интересов страны через коррупционные механизмы коснулось практически всех важных сфер нашей жизни. Главные отрасли народного хозяйства Украины в криминальные 90-е были отданы смотрящим от Запада - олигархам. В том числе и сельское хозяйство. Под давлением Запада наше с/х разрушалось, ибо таким способом из игры выводился сильный конкурент. Посмотрите, кто главные производители сельхозпродукции - это США, ЕС, Канада.

Только сильный Союз Русских может противостоять этому разрушению нашей жизни со стороны Запада, действующего через оккупационную администрацию Украины. 

Кстати, об инфантилизме. По моему, инфантилизм - это "самостийность" какого-нибудь хутора Дикого. Независимость, конечно же, в этом случае мнимая, ибо сильных геополитических игроков никто не отменял. Пример Ливии - лучшее тому подтверждение. Западу, НАТО наплевать на суверенитет слабого, на Хельсинкские соглашения 1975 г. о нерушимости границ, заодно - на суверенитет Ирака, Югославии, Афганистана, Ливии, Сирии и прочих слабаков. Это Запад создал все эти прецеденты по независимости: Косово, например. Или, возьмём, объединение Германий - где ж тут нерушимость границ? Или отсоединение Техаса от Мексики, а потом присоединение его к США. Запад понимает только силу. Было бы желание - зацепка у них всегда найдётся, ибо мы живём в несовершенном мире. "Ты виноват лишь тем, что хочется мне кушать..."

Так что ж нам, в сторонке постоять, молчать в тряпочку? Или тоже проявить свою силу - и собрать воедино народы русского мира? Ответ для меня очевиден."

среда, 16 апреля 2014 г.

Єднання в Руській Родині!

Сьогодні у мене СВЯТО!

Душа радіє: руський люд відмовляється вести міжусобну братовбивчу війну. Армія братається зі своїм народом. Плани Заходу руйнуються.


Прекрасне єднання в Руській Родині!
https://www.youtube.com/watch?v=FDQG944cBZY

пятница, 4 апреля 2014 г.

Бандеровская диктатура

Я живу в Ивано-Франковске (Западная Украина). И вот два дня назад произошла со мной пренеприятная история.  В маршрутке разговаривал я на русском языке с одной бабушкой. Знаю эту бабушку давно, она выступает за русское единство и союз русских государств. Завели обычный разговор о том да о сём:  цены на базаре растут, как на дрожжах, курс валют с прошлогоднего 8 грн/ долл  подскочил до 11,50 грн за доллар, соответственно  импортные продукты и товары подорожают, да и отечественные тоже. Вместе с этим и нищета вокруг увеличивается, и безработица, и преступность... Вдруг одна "бандэровка" не выдержала и разоралась на весь бус - "провокаторы московские" - и несколько раз требовала, чтоб нас отвели к "правосековским" (или "самооборонским")  гестаповцам. Благо, никто так и не решился "отвести".

Да, ребята. До чего ж обнаглела нацистская нечисть - лишать инакомыслящих свободы слова, призывать к физической расправе! Аргументов для цивилизованной дискуссии у них нет! Только и могут, что запрещать - российское ТВ, газеты, журналы, книги. Банить на своих сайтах за пророссийскую позицию.  Власть узурпаторов критикуешь - значит "москальский провокатор". Разговаривать по-русски - тоже провокация.

А попробуй заговорить о необходимости создания союзного государства с Россией -  рискуешь (и то сильно) оказаться в застенках бандеровских "кативень".

вторник, 1 апреля 2014 г.

Достижения революционеров-нацистов и их кураторов

Ощущение ситуации сейчас - революционеры-нацисты опрокинули нас в криминальные 90-е. У входа на базар появились "менялы"-валютчики, которых давно уже не было видно. Братки "самообороны" и "правого сектора" берут под охрану (считай: "КРЫШУ") банки, предприятия и предпринимателей. То есть печально известный рэкет,  триумфально возродившийся под звуки перестрелок  на Майдане, снова существенно влияет на нашу жизнь. Как будто колесо истории крутнули вспять на четверть века - ко временам "национальной революции" в конце 80-х - начала 90-х годов прошлого столетия.

На прошлой неделе писатель, поэт, преподаватель Прикарпатского университета Степан Пушик рассказывал: "Заходят ко мне пятеро молодчиков-"самооборонцев" - и требуют "поставить зачёт" девкам, с которыми, вероятно, спят в "белом доме" (Ивано-Франковска). "- У вас какие звания?" - спрашивает. "Да... так... - замялись - нам ещё не присвоили званий". "А я полковник запаса!" - говорит. - Кругом! Шагом марш!" Они развернулись и ушли - но хлопнув дверью и ударив с другой стороны кулаком. Вот так все эти "самооборонцы" и хотят: чтоб не за знания студентки получали оценки, а за "заслуги перед революцией". Чтоб не по закону, а по-знакомству, блату, в связи с "революционной целесообразностью".

Какую страну они строят? Что криминальную - это видно. Мы такое уже проходили. Криминальный передел собственности, обнищание народа - и, как следствие, геноцид. Напомню, с 1991 года население Украины сократилось с 52 млн до 45 млн человек. Но ведь Западу нужно, чтобы нас, украинцев, было ещё меньше. Для этого сеют хаос, разруху, раскол и ксенофобию.

А вот реальными "выгодополучателями" являются кураторы и спонсоры боевиков - Запад и их местные ставленники, колониальные управители, так называемые олигархи: порошенки, коломойские, фельдманы, костельманы, пинчуки, ахметовы, яценюки с тимошенками. Посудите сами: курс доллара возрос с 8.30 грн до 11.50. Это значит, что за ту же работу и зарплату мы сможем покупать меньше.Что экспортёры сэкономлят на зарплате рабочим. Что Запад получит щедрую дань, недаром же он так поддерживал "майданутых".

понедельник, 31 марта 2014 г.

Репетиция нацистского переворота на Украине

Вот как нацисты препятствовали празднованию Победы  во Львове в 2011 году:
http://rutube.ru/video/773c2b3bffcda0d24408b18c431bc9f9/?ref=logo
Уже в этом видеоролике ("День Победы во Львове, Украина 2011 (фашисты, бандеровцы)")  мы можем увидеть характерные черты состоявшегося в 2014 г. нацистского мятежа, приведшего к узурпации власти хунтой Яценюка-Турчинова-Тимошенко.
1. "Капеллан" с УГКЦ (украинской греко-католической церкви) подстрекает боевиков не бояться преступать законы.
2. Толпа заводится нацистскими речёвками.
3. Дальше идут явно  русофобские призывы и высказывания лидеров боевиков (в частности -  они  объявляют ветеранов, победивших гитлеровскую Германию и её союзников, оккупантами и военными "злочынцями").
4. Слаженные силовые действия бандеровцев по отношению к ветеранам и людям, празднующим Победу, с использованием газовых балончиков, "дымовушек"... камнями бьют стёкла автобусов, психологическое давление: "Забирайтесь в Россию"...

До вооружённого госпереворота на Украине оставалось каких-нибудь два с половиной года...

суббота, 29 марта 2014 г.

Про революцію, Побєду та Монтенегро

Вчора, гуляючи в центрі міста (а мешкаю я в Івано-Франківську), раптом згадав, що в мистецькому центрі «Є» повинна відбутися презентація нової книжки поета, а тепер ще й письменника, публіциста Андрія Любки. Колись на певному літфорумі я схвально відгукнувся про його поезію, потім на якійсь його презентації   порадив поету писати ще й прозу. І от Любка взявся вже й до прози, зокрема в книжці «Спати з жінками». Цікаво було  хоч трохи послухати, що з того вийшло.

Спізнившись хвилин на п’ятнадцять, зайшов у зал, котрий був заповнений переважно юнками та юнаками. Презентацію вів Олександр Бойченко. Зразу ж до вух долинули просто інтимні спогади "модератора" про їхнє спільне з Андрієм перебування у Варшаві на стипендії польського уряду. Отак-о зразу і «погонорувалися» перед публікою – мовляв, майте на увазі, ми тут вам не абихто, ми – агенти західного уряду. Не знаю, чи це так було задумано, але згадка про гранти від певних геополітичних гравців стала для мене ключем до «розшифрування» прози  молодого «стипендіата». І хочу, знаєте, похвалити і його самого, і західних його кураторів: недарма кошти виділяєте, панове, - гранти Андрій відпрацьовує старанно і совісно.

Для початку, розказуючи про своє навчання у вузі, молодий письменник осудив «совок» – котрий не пам’ятає, звісно, але якийсь подзвін чув. І про свою участь у білоруській революції знову нагадав (це вже в книжці, в «колонці» про хліб) – а саме про те, як закон в особі білоруського спецназівця завдав удару в сонячне сплетіння революції, котру уособлював юний поет, потім - заарештував відчайдуха на чотири дні, та ще й вліпив десять років депортації. В тій «колонці» йшлося також про прагнення закутого в тісну клітку революціонера чи то просто повіситися, чи то до свободи як такої взагалі (ну а самогубець, зрозуміло, – абсолютно вільний; тут же й натяк, в іншій колонці, де дівчина втопилася в хвилях морських,  – українці, змагайте до свободи). Хоча всім притямним громадянам давно відомо, що закон на те й закон, аби будь-що не допустити свавілля озброєного натовпу – хоч в Англії, хоч у Білорусі, хоч в Іспанії, – бо те свавілля до свободи не має жодного стосунку. До речі, чи не бажає Любка «помайданити» в Іспанії? У цій частині благословенного Європейського Союзу (а Іспанія член ЄС з 1986 року) саме зараз  25 відсотків працездатного населення є безробітним – і, ясна річ, знедолений народ вийшов на вулиці міст з протестом проти політики ЄС. Але про героїчних іспанських бунтівників Любка навіть не заїкнувся  – самі розумієте, се для грантоотримувачів зовсім не «комільфо». Зате він спімнув про свою участь в поетичному фестивалі в Чорногорії, зокрема про те, як там саме під час читання віршів у залі зникло світло - стався такий собі «конец света». При цьому майже «невимушено», "по ходу", зауважив, що колишня назва Чорногорії - «Монтенегро» - йому подобається  чомусь більше. Хто б сумнівався, Андрію, хто б сумнівався. А  прізвище, скажімо Ліберман,  тобі  теж, мабуть, пасувало би більше?

Але апогеєм «ідеологічно грамотної» прози варшавського стипендіата стала колонка про «Побєду». Річ у тім, що якось героя оповіді вгараздило закохатися аж у двох Ань. Сяк-так йому вдавалося обманювати їх довгенький час – і,  уявіть-но тільки собі! – саме на День Побєди настав «момент істини». Саме в цей день ловелас був викритий, поганьблений і втратив обох коханих.  Це неабияк зіпсувало настрій донжуана-початківця! Після такого доволі прикрого випадку він люто зненавидів Побєду з її ветеранами, парадами, маршами, піснями й прапорами. Ще й зробили цей день вихідним, прокляті «совки»! Якби ж то був він буднем  – хлопець, можливо, і  не «спалився» би так ганебно. І от, знаєте – мене чомусь зовсім не здивувало, що такий прикрий трафунок стався з нашим героєм саме на день Побєди. Бо якби – не приведи, Господи! – така пригода відбулася б на Пасху - то ліричний герой, потрапивши у вир почуттів, міг би палко зненавидіти всіх цих старозаповітних євреїв, які "здали" на вірну загибель "інакомислячого", "новозаповітного" єврея! Та про щось подібне неможливо й помислити – оскільки в такому випадку «ідеологічно непідкований» автор безповоротно втратив би навіть надію на західні гранти й стипендії, та й у самій Україні, враховуючи теперішню ситуацію, був би безсумнівно і негайно поміщений в глибокий «інформаційний вакуум». Любка же, мабуть, добре поінформований, що таке «неформат», «видавець не впевнений, що книжка окупиться» та інші численні способи цензури в «демократичному» видавничому середовищі. Прикладів – скільки завгодно! А от дифамація совєцьких символів вже давно стала прибутковою справою для українських письмаків, укро-ЗМІ такі ідеологічні випади охоче підтримують і рекламують. Тому  недивно, що Любка й собі дозволяє користуватися такими брудними прийомчиками. Чому брудними? Хоч би тому, що саме ветерани руської Побєди  врятували від нових бабиних ярів та хатиней тисячі людей - руських, євреїв, поляків, сербів... І зневажати  подвиг цих героїв - все одно, що плювати на їхні святі могили.

Вийшло якесь таке… «Спати з жінками»… «а в Києві – дядько». Аби книжка. Ветеранів совєцьких приплів – аби тільки хоч якось клюнути  «мертвого Ведмедя».  Зовсім це не по-геройськи. Та й «Ведмідь», на мою думку, лише трохи знесилів, прикинувся мертвим – але ж він на очах одужує й огризається. І не дозволить себе клювати різним прикормленим Заходом півням.

Ось такі невтішні мої враження після цієї презентації. Не сподобалися мені ті Любчині "колонки". Та й назва «Чорногорія» більше до душі – якась вона рідніша.

четверг, 27 марта 2014 г.

Відповідь грантожерці Л.Денисенко

Письменниця сучукрліту Л.Денисенко в статті "Ігри Бандформування"(http://life.pravda.com.ua/columns/2014/03/25/159863/) заявила буквально таке: "...весь цивілізований світ вказує цьому бандформуванню на Біблію, Конвенцію, Конституції, правові норми, міжнародні договори, на всі ці важливі папери, котрі бандформування давно спалило й поминуло."

Оп-па! Публіка, яка, стоячи на Майдані, аплодувала бойовикам з бандерівських сотень, яка разом з бандерівцями колективно наплювала на біблійне "не вбий" та "прощай ворогів своїх", на конституційну процедуру зміни влади, на договір, котрий підписали українська влада та опозиція в присутності західних та російських політиків, раптом згадала про "правові норми"!

Але мешканці Криму в своїй явно переважаючій більшості не хочуть мати справу з "київською хунтою" - і це їх право.  Кримчани не винні, що нацистські узурпатори зруйнували правове поле України, що бандерівці влаштували в країні "полювання на відьом". Нормальні законопослушні громадяни просто хочуть жити в безпеці й у злагоді з сусідами. 

І ще - про "всі ці важливі папери". Згадаймо, як всередині 19-го століття Техас від Мексики перейшов до США, або ж згадаймо про Косово, яке відділилося від Сербії - всупереч Хельсінкським угодам 1975 р. про непорушність кордонів. У світі ж після розвалу Радянського Союзу вже з'явилося більше десятка нових держав - про які "папери" йдеться? Захід, котрий фінансує таких денисенок та всілякі "українські кривди", сам вітав право народу на возз'єднання у випадку Німеччини в жовтні 1990 р. 

Так що жителів Криму можна тільки вітати із входженням у Російську державу, демократично поважаючи їх вибір!

вторник, 25 марта 2014 г.

ПОЧНЕТЬСЯ МАСОВИЙ ТЕРОР???

Цього слід було очікувати. Сьогодні вночі убили активіста "Правого сектора" Сашка Білого (Олесандра Музичка). Раніше він заявляв, що прокуратура та МВС готують групи для його фізичного знищення.

Що ж, "революція пожирає своїх дітей" - вислів, відомий з часів французької революції.

А далі що ? Масовий терор?

Ось історичні дані: ""Ебертисти критикували Комітет громадського порятунку за недостатню боротьбу з продовольчою кризою. Восени 1793 р. почався масовий терорПрихильники Робесп'єра пояснювали його необхідністю захисту «оточеного табору». Чіткої програми терору в них не було. Ебер на сторінках своєї газети прославляв «святу гільйотину». «Ворогів народу» зв'язували по 20-200 осіб і розстрілювали з гармат, топили в баржах у річках. Були страчені Ебер, Шометт, згодом Дантон. Друзі вмовляли Дантона втікати, але він відповів: «Не можна винести свою батьківщину на підошвах своїх чобіт». «Революція пожирає своїх дітей», — так висловився один із засуджених. Робесп'єр пропонує Конвенту новий закон про посилення терору. Ішлося про ліквідацію правосуддя. Для звинувачення не вимагалося жодних доказів. Смерті заслуговував кожен, хто «викликав падіння духу», «поширював неправдиві відомості» тощо..."

Боротьба за владу загострюється. І що найгірше - далі, вочевидь, почнеться зачистка інакомислячих.

пятница, 21 марта 2014 г.

УБИЙЦЫ С МАЙДАНА

02.03.2014 года в 2 часа ночи на стационарном посту ГАИ N502 по Броварскому проспекту города Киева были расстреляны 3 сотрудника полка ДПС ГАИ, которые несли там совместное дежурство вместе с бойцами Самообороны Майдана.


Это было бессмысленно жестоко. Это было сделано как специально, перед тем как ГАИ должна была массово вернуться на улицы Киева после перерыва...


По состоянию на 21.03.2014 года задержан и арестован один из непосредственных исполнителей 22-х летний житель Сумской области, и сегодня задержан организатор убийства 25-и летний житель города Киева, являющийся лидером неформального движения "Белый Молот".

Принимаются меры розыска и задержания третьего участника преступления. Факты, изобличающие преступников, абсолютны. Задержанные дали показания. Следствие располагает информацией, что данная группа лиц причастна к совершению и других тяжких преступлений.


Убийцы скрывались на Майдане, прятались, называя себя патриотами...


* * * * *


РУСЬ-УКРАИНА, ПОРА ТЕБЕ ПРОЗРЕТЬ! ПОРА ПОНЯТЬ, КТО НАСТОЯЩИЕ ПАТРИОТЫ!

Ещё одна история обмана

Бандеровцев жестоко на... обманули. Но они объявят об очередной победе. 


"Нас снова обманули. Легко и цинично. Как давно повелось — и свои, и чужие. Лучатся улыбки, звучат поздравления..." Так повествует украинский интернет-ресурс "Зеркало недели" в статье "Ампутация иллюзий" ( http://zn.ua/columnists/amputaciya-illyuziy-141636_.html). В статье речь идёт о подписании "политической части" ассоциации Украины с ЕС 21 марта 2014 г. "21 марта в Брюсселе не была подписана "политическая часть" документа — подписан лишь жалкий "огрызок" - отмечено в статье.


Этого, неуважаемые господа узурпаторы, бандеровцы и им сочувствующие, и следовало от Запада ожидать. Если бы вы хорошо учились в школе, то знали бы - для "лидеров ЕС" обманывать не впервой. Пример вашего партнёра Польши более чем поучителен. Когда Гитлер напал 1 сентября 1939 года на Польшу, то её европейские союзники, Англия и Франция, формально объявив войну Германии 3 сентября, долго мобилизовались, сочиняли планы защиты Польши, переброску войск по морю англичане наметили аж на октябрь, причём ближе к его середине (тут следует вспомнить, что Польша была оккупирована Германией практически за один месяц, 6 октября Германия объявила о завершении военной операции в Польше). А французский главнокомандующий Гамелен вообще заявил, що "не имеет намерения рисковать драгоценными французскими дивизиями".
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0

Короче, реально военной помощи от "европейских гарантов безопасности" Польша в 1939 году так и не получила.

А освободили Польшу в 1945 году русские.

четверг, 20 марта 2014 г.

Не будьте равнодушными!

"Люди, я любил вас, будьте бдительны!"
Ю. Фучик


Чума распространяется по Украине. Воины Западни, чёрные ангелы преисподней, захватили святые холмы православного Киева. Запад снова призвал бандеровцев на войну против Руси.


Когда-то чешский писатель-антифашист Юлиус Фучик (1903-1943), погибший от рук немецких нацистов, писал: "Каждый мошенник раccчитывает на плохую память того, кто должен быть обманут."  Давайте вспомним: семьдесят лет назад терпящий крушение Гитлер отправил укронацистов воевать в составе фашистской военной "евроассоциации"  против Советского Союза, который   "сплотила ... Великая Русь".  Тогда "свидомые" предатели Руси были наголову разбиты  вместе с Германией и её союзниками. Советская Армия одержала блистательную Победу.  А побеждённые злобные нацики притаились на окраине Русского мира, как "микроб чумы". Также уместно будет вспомнить предостережение в концовке известного романа Альбера Камю:

"Микроб чумы никогда не умирает, никогда не исчезает… Он может десятилетиями спать где-нибудь в завитушках мебели или в стопке белья, он терпеливо ждет своего часа в спальне, подвале, в чемодане, в носовых платках и в бумагах, и, возможно, придет на горе и в поучение людям такой день, когда чума пробудит крыс и пошлет их околевать на улицы счастливого города".



Начиная с ноября 2013 года "коричневая чума", приготовленная Западом, внезапно "пробудила" чёрных бандеровских "крыс" и "послала" их улицами наших городов и сёл. "Мать городов русских" Киев словно погрузился в тёмное средневековье. Песни и пляски на Майдане, грохот барабанов, факельные шествия, ор боевиков "Бандера прыйдэ!" и "Смэрть ворогам!", чёрный дым от бочек, пламенные призывы к непонятной "фата моргане" - евроассоциации  из уст "евростимуллированных лидеров", "службы божьи" со сцены Майдана, проповеди-подстрекательства к "крестовому походу" от греко-католических ксёндзов: "в Библии написано - "не бойся!" (про "не убий" они как-то напрочь "забыли"),  а дальше - камни, палки и цепи в руках безчинствующих, катапульта и летящие "коктейли Молотова", поджигающие стражей порядка - такое и в страшном сне  не приснится. Всё завершилось кровавой бойней и приходом под дулами автоматов боевиков  к власти  нацистской "хунты", контролируемой Западом. Фактически Украина превратилась в колонию США и ЕС. И теперь эта руководимая "западными партнёрами" бандеровская орда будет использоваться как таран против "Великой Руси".





 Юлиус Фучик писал: "Не бойтесь врагов - они могут только убить; не бойтесь друзей - они могут только предать; бойтесь людей равнодушных - именно с их молчаливого согласия происходят все самые ужасные преступления на свете." 



Русичи! Не будьте равнодушными! Не допустим, чтоб фашистская, бандеровская чума погубила наши семьи, наши города и сёла, нашу Родину - Русь!

среда, 19 марта 2014 г.

Жахливі будні після держперевороту в Україні

В Івано-Франківську скоєно резонансний злочин.
Про це на сьогоднішній оперативній нараді у міського голови повідомив начальник відділу дільничних інспекторів міліції Івано-Франківського МВ УМВС Ігор Полив’яний.
16 березня до чергової частини Івано-Франківського міського відділу міліції надійшло повідомлення від лікаря швидкої допомоги про те, що у будинку на вул. Богдана Хмельницького знайдено труп власника квартири.
На тілі виявлені забої у вигляді синців, рвані рани голови.
Особу, що вчинила злочин, затримано. Це мешканець Івано-Франківська, який зараз утримується в ізоляторі, пише http://ankontr.if.ua/?page=news&p_id=41828.

Ось така криміногенна ситуація в моєму місті. Залишається тільки здогадуватися, що то було - розправа за інакшу політичну позицію? помста за Крим? чи просто побутові розборки?

А в Києві "свободівці"-нацики побили в.о. голови НТКУ (національної телерадіокомпанії України), вимагаючи, щоб той написав заяву на звільнення.

Залякують, топчуть Закон. Проамериканська "хунта" Яценюка-Турчинова перетворює Україну в територію, непридатну для проживання інакомислячих.

воскресенье, 9 марта 2014 г.

Что происходит на Украине? (взгляд русина)

Что происходит на Украине?
(взгляд русина)

1. Евромайдан.
Как-то в 2013 г. власть Украины посчитала, что т.н. "евро-ассоциация" - дело для страны весьма хлопотное и невыгодное. И после определённых "реверансов" в сторону Запада  "сдала назад". Многие, ожидающие ещё и до сих пор от Европы и США "манны небесной", возмутились и вышли на Майдан. Теперь уже без обанкротившегося политически Ющенка и без избитой Ющенком бабы Параски (она после "потчеваний" ющенковской охраны почила "в бозе", - вот такой демократ, значит, этот Витя "Незрадьмайдан"). Майдан этот не нашёл широкой поддержки и, естественно,  начал потихоньку хиреть и расходиться. Остались человек двести отъявленных провокаторов. И вот таких беркутовцы должны были просить уйти домой, не мешать ставить новогоднюю ёлку для детей. Без драки там обойтись просто не могло. ТВ-зомбо-ящики - а через них вещает пятая колонна Запада на Украине - мгновенно раструбили: "зверски избили детей"  (т.е. как бы "в четыре часа утра на площади города в палатках детки мороженое ели, никого не трогали, злые беркутовцы пришли, мороженое отняли и т.д.")!

2. "Геть Януковича!"
 "Неоправданную жестокость" правоохранителей отнесли сразу "технологически" в адрес Януковича - "вот, дескать, тиран, детей избивает". Это подняло новую волну зазомбированных под руководством "евростимулированных" сотников. В игру вступили "большие дяди", так что Янукович стал выглядеть глупым и неуверенным. То он арестовывает бунтовщиков, которые с оружием нападают на сотрудников МВД, то их "амнистирует"; то принимает цивилизованные законы по наведению порядка в стране, то - отменяет; то запрещает "Беркуту" применять оружие, подвергая смертельной опасности своих же защитников, то вдруг разрешает... Но поздно, Витя, пить "боржоми"! Сотрудники МВД тебе уже не верят, однопартийцы - не верят, народ - тоже! Ты нас, простых людей, не защитил! Матери погибших проклинают тебя. Пускай ты ещё легитимный Президент - но политического будущего у тебя нет!

3. Госпереворот.
Итак, трусливый и шатающийся, как гамно в полынье, Янукович привёл свою власть практически к банкротству, сбежал - и под прикрытием автоматов и винтовок бунтарей пришла "новая власть". В какой-то момент "яценюки" звериным чутьём почувствовали "олигархическую" слабость Януковича - и решили дожать "витю межигорского". Не считаясь из жизнями "быдла". Двух технических работников офиса партии регионов убили без зазрения совести - как будто те были родными сыновьями Януковича. Сделано это было для того, чтобы смертельно запугать политических оппонетов пришедшей к власти "хунты".  "Хунта Турчинова-Яценюка" и не думает, по всей видимости, объективно расследовать убийства этих людей, ИТ-специалистов, вообще никак не причастных к "движу" на Майдане. Вот так "фашиствующие молодчики" запугивают несогласных!

4. Чего ради?
Запад и его местные "грантоеды" желают оторвать Русь-Украину от России. А в чём интерес миллионов украинцев? Будем ли мы жить лучше в "проевропейской" Украине? Сомневаюсь, причём сильно и небезосновательно.. Примеры Болгарии, Румынии, Греции, Югославии - вот они, близко.
Нам же, русским, будет ещё хуже.

5. Что теперь делать?
Германия воссоединилась в 1990 г. - вот и Руси-Украине нужно воссоединяться с Российской Федерацией, с Беларусью. Объединяться! Ибо речь идёт о выживании русских!  Нельзя быть и дальше наивными!

вторник, 11 февраля 2014 г.

Незлагода в руській родині

Найк Велес

Незлагода в руській родині
(Оповідання)
Моїй мамі Катерині присвячую
Удова Ковалиха була завсігди рада гостім – синови Михасеви, бо рідний і шустрий, та зятеви Николі, бо статний і робітний. Старий Коваль  умер в сорок девєтому, а при ній лишилася донька Катерина зо своїм маленьким сином Мироном, сиротов – тата вбили на війні. І, як то бабам у селі, чоловіча поміч була крайно в потребі – виорати, скосити, копиці скидати, сіно до стодоли спрєтати… а то ще корова на телє сі сходит, паркан  десь треба підлатати, світло вибило, а баби сі на  щотчику не розуміют…
Михась приходив, коли надумає, а Никола був прошеним. Мусіла через доньку Явдоху за зятем переказувати, і тогди зять при нагоді приходив і помагав. Лиш то було зле, що ніяк син і зять не хотіли разом сі сходити ні в роботі, ні в гостині.
А ключка була в тому, що Михась пішов на Велику вóйну солдатом Совіцької армії, а Николин тато намовив бахура податися разом у ліси до бандерівців. Щєсливо вернув фронтовик Михась з війни уліті 1945 року, але деякий час мусів ночами переховуватися по людських стодолах та стиртах від лісових хлопців – бо могли й кулю дати. Вдень була Радянська влада, а увечір – бандерівська. Однак і «бандери» небарно дотумкали, що з Гамерики та Англії помочи не буде – і в 1946 році, знов таки уліті, здалися совітам. Николиного тата вислали в Кустанай,  у степи казахські, але самого Николу амністували – «за малолєтством». Никола ще до партизанки упадав за Михасевов молодшов сестров Явдошков, Михась у то не мішєвсі. І після Николиної амністії перечити не став. Ходили пльотки, що сам «Дуб» (таке було «упівське» псевдо Николи) остерігав Михася, коли й куди йому варто ховатися від нічних рейдів «затєтих українців». Але приязні межи ними не сталося. На Явдощине весілє Михась напився ще за днє – та й проспав у стодолі дорані. А як Михась женивсі, то Никола уповів, же  вивихнув ногу – і на поріг до молодєт также не ступив,  жінка пішла.
По війні люди дуже бідували в колгоспах. У голод в сорок семому доходило до того, що жіливу варили, жолуді смажили та їли. Михась якось видер паспорт в сільраді через могорич голові, «фронтовик як не як» – та й пішов на роботу до міста, влаштувався десь сторожем «коло панів», як у селі казали; а потім і Никола – купив уже через секретарє сільради паспорт – і так само подався в місто, але до тяжчої роботи, на «стройку». Праця робітників у місті цінилася куди як краще – з часом і нові хати збудували: Михась – побільшу, Никола – таку, як у всіх. А в старої Ковалихи – все ще лишалася стара хата під соломов.  Коваль зразу по війні затівав був збудувати нову хату, вже й дерева трохи натєгав. Але комуністи то дерево, коней та півстодоли забрали «на колгосп». А потім, вже в колгоспі, роблячи при коніх, застудився старий в лютому місяци – та й до двох тижнів го не стало. Лишилисі баба з доньков та малим сиротов самі ґарувати.
Вижили. Вийшли з біди, життє налагодилося. Союз розвивавсі, у всіх була робота, хліб та й до хліба. Коли трохи забагатіли, то Михась позволяв собі «погудіти» на весілліх,  приказуючи при тім нібито «любиму приповідку Сталіна»: «богачу, дураку, з казною не спіцца – бєдняк гол, как сокол, пайот, вєсєліцца». Коли випивав ще більше, то кричав комусь там «статечному», которий хтів го уговкати: «Ти Родіну не любіш? Я Гітлєра по Берліну на вуривку водив, а ти мені писок хочеш заткати?» На що Никола зпідтишка шептав помежи газдами: «Фест герой! Ні корови, ні свині – тілько Сталін на стіні. Якби не я , то му вже би давно вєзи скрутили.». Але в очи – ніц.
Михась любив бродити по лісах, зчіста приносив Ковалисі грибів – і свіжих могла баба си зварити, і на Коліду засушити, – та й по стаканови суниць, що їх дуже смакував малий Мирон, чи яку малину з ожинов. Ковалиха наливала за то синови сто грам самогонки – «фронтова порція». Приходив фронтовик переважно зранку, бо увечір – на сторожівку по змінах.  Зіть приходив рідше, завжди разом з  Явдохов після обіду чи у вихідні – сіно згромадити, дров нарізати. Тут уже при сто грамах не обходилося – ріхтувалася маленька гостина.
 Рада була Ковалиха усім, та й приказувала: «Тішуся вами, діточки, в нашій руській родині. Замиріться – та й не памнітайте злого».
Малий Мирон бігав до обох вуйків – памнітає, що вуйко Михась виписував дві московські газети: «Правду» і «Красную звезду», читав їх, тішився – о, наші  перші супутник в космос запустили! о, дивись, Юра Гагарін – перший на Землі космонавт! А вуйко Никола виписував аж три газети з Москви: ту ж «Правду», «Известия» та «Труд», але дивився на них якось бридливо, а як читав, то не міг сі  стримати, аби не поганьбити: «От москалі брехливі!» Мирона то нервувало: «вуйко Никола якийсь чудний, хіба  варто на ті газети тратитисі, аби там брехню постійно відчитувати? Ото вміє вдати із себе порядного». Мирон і сам брав ті газети читати, учив російську мову. Потім вивчився в інституті нафти й газу, поїхав у Сибіри на нафтопромисли – Ковалиха хвалилася, що «став таким багачем, гай-гай, най сі сховає любий польський дідич».

На початку девяностих Ковалиха умерла. Прожила вісімдесєт і п'їть років – то вже поважний вік. Михась з міста кіньми  довозив потрібне на похорон, Никола в селі опікувався про труну, дрова, воду – готували поминки. Зібралася родина на тризну. Внук Мирон приїхав з Росії. Згадали, яка покійниця була мудра, добра та робітна, випили за упокій душеньки. Далі розмова зайшла про біду, котра настала, що всюди нестача, що колгосп розвалили, роботи нема, грошей нема… «Підвели нас москалі під дурного хату» -– єхидно дорікнув Никола.
Михасє то, як шилом вкололо.
– А шо, Никольцю, помогли тобі німці настановити самостійну Укрáйну? А помогли тобі американці з англійцями Сталіна й Союз звоювати? Лиш то прикро, люди, шо власовці зараз верх зуймили! Власовці недобиті і бандерóвці! Усе валєт, все продают – нарід руський пустили по світі з торбами…
– Но, но, но, спамнітайсі, Михасю… – Никола аж зачервонівся. – Та то ж твоя комуна так закірувала…
– Ти же сам колись казав, Николо, що комуна – то жидівська затія. А ми – руські! Русь-кі! Памнітаю, як моя мама покійна, котру ми зараз поминаємо, при її одному класі цісарської школи, казала нам: «Ми, діти, – русини, руські! Тримаймося купи – і все гаразд буде в нашій родині!» Згадай, як вона сусідів відраджувала їхати до Німеччини на роботи, як ґанила «фольксдойчів»! І де ті «фольксдойчі»? Повіялися по світу – і сліду нема! А як відраджувала тата мого їхати на Польщу – «бо я русинка, а не полька! І не для того син мій в руській армії воював, аби поляки ним поштуркували!».
– То-то на старість Росія ті шінує! – колов далі Никола. – Скоро меш медалі в банєк кідати – та й варити!
– Гей, тпру! Не пуджєй! Я смерти ще в сорок четвертому перестав боятисі! І ми ще більшу біду знали! Голод перебули – перебудемо й сесю зраду! За поляків не було ні світла, ні машин, ні грошей, люди ґарували по селах, як худоба, коло тої землі, на своїх нещасних парцеліх – а вночи каганець кадив під дерев’єним сволоком… у  хатчині під соломов! Добре було? А москаль прийшов – ми світа уздріли! Ми самі й діти наші на ноги стали, наші внуки хати будуют на два-три поверхи.
– Та й поляки будуют, і господарку мают, й авто… Хіба твоя вуйна не писала з Вроцлавя?
– Плювати я хотів на їх господарку! Дайте мені жити в моїй Руси, космічній, ядерній, котра півсвітом опікувалася, котра на цілий світ славна була! Поки ми, руські, будемо в спілці – ніяка біда нам не страшна, ніяка Америка! А розведут нас по углах – то й затопчут! На плохий корч  кози скачут – се всім відомо!
Никола неквапом з кислим писком висунувсі з-за стола, перехрестивсі та й рушив до порога, мовлічи при тому до газдів:
    – Адіт, горбатого лиш могила справит!
Але Михась зачув то, підвівся:
                   Нє, Никольцю, ти мені не розказуй! Ми вбоє воювали – і кожен знає, хто переміг! Ми, руські! І Побєда буде за нами! Ми за ценой нє пастаім! – аж кулаком пристукнув по столі.
Газди і газдині также почали вставати з-за столів, молилися за старов Ковалихов – і йшли домів.
       Та їжте, пийте, дорога родино, та й ви, сусіди! Побудьте ще троха! Мама так любила межи людьми побути!
Михась припрошував – і густі сльози котилися йому по лиці.
«Жєль Михасеви за мамов! Вна йго так любила!» – казали дома.

10-11.02.2014

четверг, 23 января 2014 г.

Даёшь новый Сталинград!

Я сам из Западной Украины, здесь жили мои деды и прадеды, и звались они русинами... Мой дядя - Гайдаш Михаил Николаевич - воин советской Красной армии,  на фронтах Великой Отечественной  шёл в атаку "За Родину!".

Сам я воспринимаю развал СССР как катастрофу.
С потерей СССР мы обнищали и стали слабее.

Нужен новый Союз - который объединил бы великоросов, белорусов, малоросов, русинов и др. Цель этого Союза: противостоять Западу, который развёл нас по разным углам-странам - и уже четверть века методически и планомерно уничтожает. Только в новом Союзе (Большой стране) мы сможем выжить и развиваться.
Об этом, кстати, речь идёт и вот здесь -
https://www.youtube.com/watch?v=jghQCZKtSoE

Даёшь новый Сталинград!

среда, 22 января 2014 г.

Лохи на Євро-Майдані

"Українська правда" за 22 січня 2014 року опублікувала фото "мирних" протестувальників в касках, масках, з дубцями в правій руці і щитами в лівій. (стаття "22 січня. Перші жертви"). До чого доходить цинізм і тупість цих "охоронців" Майдану!

П.С. До речі, про тупість. На щиті в одного з нападників написано "ЛОХ". Видать, великий "начальнік однако". )))

среда, 1 января 2014 г.

ЄС бажає нам добра? - НЕ ВІРЮ!

Скажіть, будь-ласка, скільки заводів порізали після переходу на ринкові відносини, починаючи з 1991 року? Тисячі!!! Скільки людей викинули за двері підприємств, скільки стало безробітних, котрих не було до 1991 року? Мільйони!!!
Чи це фантазії людини, яка "там" не була? Але я там і тоді, стверджую, був. Жив. І є очевидцем пограбування країни і виведення украдених грошей при допомозі офшорів ЄС.

Отже, ЄС бажає нам добра? НЕ ВІРЮ.


Майдан був би доцільний, щоб змести неефективний режим Януковича. Це би я підтримав. 
Але асоціацію з ЄС не  підтримую.


Бо що, до речі, обіцяли на мітингах кінця 80-х- на початку 90-х? Що Україна через декілька років стане Францією. Уже 23 роки незалежності - і де ми, а де Франція? (((

Ми від Білорусі відстаємо, від Росії. І від Франції з Німеччиною також. Бідуємо, як ті нещасні болгари чи румуни. Таку от долю нам піднесли геополітичні "рєшали".